«Математична генеалогія як засіб формування міжпредметних уявлень учнів.

Використання математичної генеалогії та міжпредметних зв’язків на уроках математики»

« Усі знання виростають

з одного коріння - з навколишньої дійсності,

а тому й повинні вивчатися у зв’язках» .

Я.А. Коменський

Якісне навчання забезпечує засвоєння знань та формування умінь, що для випускника школи стануть підґрунтям у його подальшому житті. Продуктом школи є людина, особистість. Тож навчати її треба так, щоб учень відчув, що знання та вміння є для нього життєвою необхідністю. Для системи шкільної освіти вирішальне значення має формувальний вплив предмета математики на особистість школяра. Навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати її компетенції, визначити шлях до самовдосконалення, тому проблема міжпредметних зв’язків набуває важливого значення.

Міжпредметні зв’язки є важливим принципом навчання в сучасній школі , що забезпечує взаємозв’язок наук природничо-математичного і суспільно- гуманітарного циклів. Проблема  не стільки в оволодінні знаннями, скільки в умінні застосовувати їх на практиці в будь-якій життєвій ситуації та у професійній сфері. Взаємозв'язок у вивченні предметів -  природний процес, зумовлений логікою навчання.

В повсякденній практичній діяльності кожна людина в тій чи іншій мірі має справу з розрахунками, плануванням, моделюванням, прийомами геометричних побудов та вимірювань, складанням та читанням таблиць, схем, діаграм, графіків, виконанням алгоритмів, аналізом масивів даних. Тому , вивчаючи кожну тему з математики, слід пов'язувати її з практичними задачами з життя чи інших навчальних дисциплін , доводити на конкретних прикладах її практичну значимість та коло застосувань.

« Математика – знаряддя для міркування, бо все, що є на небі, в душі і на землі можна виразити в точному числі. І зовсім нестерпно, коли математик викладає математику без її застосування….» (Р. Фейман)

Навчаючись математики, учні ознайомлюються з багатьма новими словами, виховують культуру мовлення, особливо тоді, коли вводимо нові терміни й символи. Слід учням розповісти етимологію терміна, з якої мови походить слово , як перекладається, коли, хто і чому почав називати цим словом математичне поняття.

Під час проведення уроку математики у 5 –му класі  по темі «Додавання натуральних чисел» мною була наведена історична довідка про виникнення знака «+»

 У XIV ст.. для позначення дії додавання використовували букву

Р - першу букву латинського слова «plus». Існує кілька гіпотез походження сучасного знака «+». Наприклад, вірогідним здається пояснення, що цей знак є скороченим записом латинського слова «et», що у перекладі означає «і» . Спочатку писали «et» , потім «t» і , нарешті «+». Математичну фразу « Сума чисел два і три дорівнює п’ять» промовила  різними іноземними мовами, показавши тим самим  наскільки  математична мова є міжнародною. При вивчені  нового матеріалу використані між предметні зв’язки  на прикладі задачі для розв’язання якої необхідно виконати додавання чисел: «З літопису відомо, що зимою 401 року замерзло Чорне море. Це трапилося знову через 610 років, а після цього повторилося ще через 609 років. У які роки відбулися ці незвичайні явища природи ? »

Під час добору задач доцільно дотримуватися певних вимог. Задача має демонструвати практичне застосування математичних ідей і методів та ілюструвати матеріал, що викладається на певному уроці , містити відповідні або інтуїтивно зрозумілі поняття і терміни, а також реальні числові дані, що не ведуть до громіздких обчислень. За таких умов використання прикладної задачі, складеної на матеріалах суміжних предметів, дає педагогічний ефект.

Використання міжпредметних зв’язків спрямоване на формування у школярів системи знань, умінь і навичок , робота з якими розвиває вміння осмислювати зміст понять та застосовувати здобуті знання на практиці, аналізувати результати, робити відповідні узагальнення, порівняння, висновки, розширює кругозір учнів. Такі задачі зумовлюють потребу у вивченні теоретичного матеріалу, свідчать, що математичні абстракції виникають із реального життя.

Математика  може сприяти вихованню національної самосвідомості , що є актуальним в наш час, коли Україна перебуває в процесі національного відродження. Для цього можна розв’язувати задачі на історичну тематику:

« В бою під Крутами в січні 1918 року полягло 300 українських студентів. Скільки років минуло віттоді?». При виченні теорії ймовірностей можна звернутися до творчості класиків української та російської літератури  . Досить згадати славнозвісну «Пікову даму».. За мотивами цього твору можна скласти задачу: « Яка ймовірність того, що з колоди, яка містить 52 карти , Германн навмання витягнув три карти , і це будуть 3,7 і туз?».Говорячи про попарно несумісні події, можна знайти віршові рядки

 у творчості Т.Г.Шевченка:

« Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині-

Однаковісінько мені…..»;

У творчості  А.С. Пушкіна :

« Паду ли я, стрелой пронзенный,

Иль мимо пролетит она…..»

Міжпредметні  зв’язки та генеалогія в математиці - це не стільки «мости» між навчальними предметами, але й засіб побудови цілісної системи навчання на основі спільності змісту знань і методів наукового пізнання.

Систематична робота спрямована на свідоме сприйняття і використання математичних понять, їх аналіз, порівняння, класифікацію й узагальнення, дозволяє підвищувати культуру мовлення учнів, здійснювати  міжпредметні зв’язки які розвивають вміння осмислювати зміст понять та застосовувати здобуті знання на практиці в різноманітних формах та ситуаціях для досягнення цілей, розвитку знань і власних можливостей, розвиток нового творчого покоління громадян нашої Держави.

Підготувала : Лисенко Лілія Миколаївна

Вчитель вищої кваліфікаційної категорії

Комунального закладу

 « Нікопольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 5»